Державно-конфесійні відносини в Україні: нові виклики та перспективи діалогу
5 грудня 2024 року відбулась Міжнародна науково-практична конференція "Державно-церковні відносини в Україні: стан та виклики", присвячена 190-річчю від заснування Українського державного університету імені Михайла Драгоманова та 60-річчю кафедри богослов’я і релігієзнавства Навчально-наукового інституту філософії та освітньої політики. Захід зібрав представників державних органів, релігійних організацій, науковців, експертів та громадських активістів для обговорення актуальної теми – державно-конфесійних відносин в Україні.
З вітальним словом до присутніх звернувся проректор з навчально-методичної роботи УДУ імені Михайла Драгоманова, доктор філософських наук, професор Роман Вернидуб та директор Навчально-наукового інституту філософії та освітньої науки, культуролог, член Національної спілки журналістів України Сергій Русаков. Після цього співголова Оргкомітету конференції, завідувач кафедри богослов'я та релігієзнавства, доктор філософських наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України Віктор Бондаренко розпочав роботу конференції, привітавши всіх учасників та наголосивши на важливості обговорення актуальних питань державно-конфесійних відносин в Україні. Він підкреслив, що метою заходу є створення платформи для діалогу між науковцями, представниками релігійних організацій і державних інституцій задля пошуку ефективних рішень для гармонійної взаємодії в умовах сучасних викликів. У своєму вступному слові професор Віктор Бондаренко акцентував увагу на ролі кафедри богослов’я та релігієзнавства в підготовці висококваліфікованих фахівців і зазначив, що конференція є важливим етапом у розвитку наукового співробітництва та обміну досвідом між різними учасниками. Він також закликав до активної дискусії та плідної роботи протягом заходу.
У центрі дискусій опинилися питання правового забезпечення діяльності релігійних організацій. Експерти наголошували на необхідності вдосконалення законодавства, що регулює релігійну сферу, та створення рівних умов для всіх конфесій. Також акцентували увагу на важливості міжконфесійного діалогу для забезпечення миру та єдності в суспільстві.
Особливе місце в обговореннях посіло питання впливу релігії на моральні цінності, соціальну згуртованість та національну ідентичність. Надзвичайний і Повноважний Посол України у Ватикані Андрій Юраш у своїй доповіді розповів про миротворчу діяльність Папи Франциска, зазначивши: «Увага Святого Престолу зосереджена на релігійному чиннику в контексті війни в Україні».
Своє розуміння процесу об’єднання православних в Україні представив завідувач кафедри богослов’я та релігієзнавства УДУ імені Михайла Драгоманова Віктор Бондаренко: «Держава має бути основним важелем впливу, що зумовить об’єднання православних церков в Україні. Нажаль православні забули про найголовнішу чесноту, а саме милосердя. Треба піти назустріч один одному заради нашої Батьківщини».
Ретроспективний огляд ідей та діяльності Предстоятеля УПЦ митрополита Володимира (Сабодана) зробив митрополит Переяславський і Вишневський Олександр (Драбинко). У своїй промові він вказав на позитивний вплив митрополита Володимира на процес унезалежнення українського православ’я.
Специфіку балтійського досвіду реалізації політики Балтійських держав щодо православних церков розповів завідувач відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України Олександр Саган, який також висвітлив ініціативи християн балто-чорноморського регіону: «На жаль, гуманітарна допомога Платформи єдності християн балто-чорноморського регіону гальмується корумпованістю наших чиновників. Відсутня ініціатива зі сторони православних церков в Україні для утвердження даного союзу».
Специфіку існування мусульман України в складні часи, через яке проходить країна, розкрив імам Олександр Діденко, представник Духовного управління мусульман України з міжконфесійних відносин: «Ми робимо все для правового захисту мусульман України від дискримінації. Докладаємо зусиль щодо міжконфесійного діалогу. Оскільки в українській мусульманській громаді значну частину складають національні меншини з різними культурними традиціями, для Духовного управління мусульман України було важливо сприяти об’єднанню представників цих громад, збереженню їхньої культури та формуванню позитивного іміджу їхніх діаспор у суспільстві. Це включало інвестиції, боротьбу з екстремізмом і залучення можливостей для розвитку громад». Імам Олександр передав вітання від шейха Ахмеда Таміма учасникам конференції.
Огляд процесів в середині УГКЦ зробив отець Роман Небожук: «Греко-католицька церква краще вправляється із наданням духовної опіки українцям закордоном через опору на католицьку інфраструктуру. Греко-католицька церква відіграє роль медіатора між Польщею та Україною в аспекті проблем ексгумації жертв Волинської трагедії».
Провідний науковий співробітник відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди Національної академії наук України, голова Української асоціації релігієзнавців, професор Людмила Филипович актуалізує проблематику релігійної безпеки, що набуло великого значення для України під час повномасштабного вторгнення росії: «Неможливо побудувати Україну без стрижня, яким має виступати релігія. Релігійний плюралізм є безпековим викликом, і має амбівалентну природу. З одного боку, він є запорукою совісті, з іншого, викликає хаос в релігійному житті суспільства».
«Чесність – запорука єдності. У ПЦУ мало людей, але ми продовжуємо собі брехати, що в нас все добре. За своїм євангельським змістом християнство є відкрита релігія. Ми маємо відрізнятися в своїх діях від дій нацистської московської церкви», — підкреслив під час доповіді Юрій Чорноморець, професор кафедри богослов’я та релігієзнавства УДУ імені Михайла Драгоманова, доктор філософських наук, професор.
«Істинне управління церквою і державою має соціально- богословський вимір. Бачу державно-церковні відносини як партнерство, де кожна сторона доповнює іншу. Церква надає державі моральні основи, а держава забезпечує Церкві свободу діяльності. Гармонійні відносини між Церквою та державою є запорукою стабільності та процвітання суспільства» — Ієромонах Герман, кандидат богослов’я, доцент Київської духовної академії і семінарії.
Більш детально питання релігійної безпеки розкрила професор кафедри релігієзнавства Київського університету імені Тараса Шевченка Олена Предко: «Для вирішення міжконфесійних проблем держава має послуговуватися незаангажованою науковою методологією. Насамперед увага має акцентуватися на ефективному обміні інформацією, вживанні системи превентивних заходів. Релігійна безпека — це стан захищеності релігійної свободи, духовних цінностей та релігійних інститутів, який забезпечує стабільність, гармонію та взаємоповагу між різними релігійними громадами, а також між релігійними організаціями та державою. Вона включає запобігання релігійним конфліктам, дискримінації, насильству або переслідуванням за релігійними ознаками, а також забезпечення рівних прав і свобод для всіх віросповідань. Релігійна безпека також охоплює захист релігійної ідентичності, духовного розвитку особистості та національних інтересів у контексті релігійної сфери».
Регіонально специфіку державно-конфесійних відносин розкрив декан факультету економічних міжнародних відносин Ужгородського національного університету Микола Палинчак: «Греко-католицька церква у Словаччині має великий рівень підтримки як серед населення, так і від держави. Зокрема її сила допомогла лобіювати скасування законів проти абортів та одностатевих шлюбів».
«Релігієзнавці тільки освоюють царину релігійної безпеки. Нажаль, державний апарат повністю позбавлений кадрів із гуманітарної царини, що створює проблему хаосу, історичного нігілізму, популізму, а як наслідок, умови, що змушують українців реалізовувати себе де завгодно, але не на Батьківщині» — Медвідь Федір, доктор наук в галузі політології, кандидат філософських наук, доцент, професор МКА, академік Міжнародної академії безпеки життєдіяльності, докторант Міжрегіональної академії управління персоналом.
Варто зазначити, що у конференції також взяли участь члени ініціативи «Софійське братство», що уособлює важливу складову об’єднавчого процесу православних в Україні.
Підсумовуючи результати конференції, можна сказати, що державно-конфесійні відносини в Україні є складним і багатогранним явищем. Учасники заходу підкреслили важливість подальшого діалогу та співпраці між державою і релігійними організаціями для забезпечення миру, стабільності та розвитку суспільства.
Окремі учасники відзначили про необхідність посилення ролі релігійних організацій у вирішенні соціальних проблем, важливість забезпечення свободи совісті та релігійних переконань для кожного громадянина, потребу в подальшій розробці механізмів взаємодії держави і релігійних організацій на місцевому рівні.
Конференція "Державно-конфесійні відносини в Україні: стан та виклики" стала важливою платформою для обміну досвідом, ідеями та пошуку шляхів вирішення актуальних проблем. Її результати, без сумніву, сприятимуть подальшому розвитку конструктивних відносин між державою та релігійними спільнотами в Україні.
Єгор БАХМУТЧЕНКО,
магістрант ОПП "Релігія та сучасні суспільні процеси"
Більше про події нашого інституту у соцмережах