Розпочався курс лекцій у рамках всеукраїнського науково-педагогічного підвищення кваліфікації «Ідентичність в умовах цифровізації сучасної культури». Захід організували Навчально-науковий інститут філософії та освітньої політики Українського державного університету імені Михайла Драгоманова та Центр українсько-європейського наукового співробітництва.

 

Професійна програма підвищення кваліфікації розроблена із урахуванням новітніх науково-обґрунтованих підходів до організації навчання дорослих, досягнень психолого-педагогічних, соціальних та поведінкових наук, і спрямована на розвиток та удосконалення психолого-педагогічної, комунікативної, інформаційно-комунікаційної компетентностей, а також практичних умінь і навичок інтерактивної взаємодії та професійно-особистісного розвитку для підвищення ефективності професійного спілкування та здійснення педагогічної діяльності.

 

Відкриття онлайн-зустрічі провів директор Центру українсько-європейського наукового співробітництва, доктор юридичних наук, професор Михайло Юрійович Віхляєв. Він привітав учасників та підкреслив важливість цього заходу в умовах війни.

 

 

Наступним до вітальних слів долучився директор Навчально-наукового інституту філософії та освітньої політики Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, кандидат філософських наук, доцент Сергій Сергійович Русаков. У своєму виступі він наголосив на важливості розвитку соціокультурної сфери.

 

 

Спікером виступила Лариса Василівна Осадча, професор кафедри філософської антропології, філософії культури та культурології Навчально-наукового інституту філософії та освітньої політики Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, кандидат філософських наук. Сьогоднішня лекція мала назву «Бої за минуле: як культурна пам’ять творить ідентичність та наділяє гідністю».

 

 

Під час лекції спікерка аргументувала, що здатність людини працювати з майбутнім, формувати далекоглядні плани та масштабні стратегії залежить від наявності глибокого розуміння минулого. Фантазія не функціонує без спогадів, а майбутнє – без пам'яті. Колективна пам'ять може бути персоналізованою, емоційною (комунікативною), впорядкованою та раціональною (культурною). На їхньому перетині відбувається культурне самоусвідомлення суспільства, його історична легітимація, а також формується візія майбутнього.

 

Наприкінці лекції пані Лариса подякувала учасникам за активність та інтерес до цієї тематики, а також відповіла на всі поставлені їй питання.