5 листопада 2024 р. студенти Навчально-наукового інституту філософії та освітньої політики мали честь поспілкуватись з шанованими гостями, серед яких була директорка Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко та дослідниця Валентина Дем’ян, які презентували монографію «Нематеріальна культурна спадщина як найголовніший інструмент збереження української нації». Після презентації наша студентка-журналістка  взяла ексклюзивне інтерв’ю у Влади Литовченко для сайту, що дозволило ще глибше розкрити ключові теми та ідеї, обговорені на зустрічі.

 

 

Юліана МАТВІЮК, журналістка, студентка спеціальності «Реклама та зв’язки з громадськістю» (061 Журналістика): Вітаю, Владо Володимирівно! Ми раді зустріти Вас у стінах Навчально-наукового інституту філософії та освітньої політики Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Доля зводить у Драгомановському університеті красивих та розумних студентів, викладачів та практиків, що мають не лише жагу до знань, а й неймовірний потенціал до втілення своїх ідей в культурно-мистецькому секторі. І саме представницею таких успішних реалізованих та багатогранних особистостей і є Ви - Пані Владиславо.  Дякуємо, що погодилися на інтерв'ю, тому пропоную розпочати нашу розмову. Будь-яка комунікація –  це завжди обмін емоційними станами та внутрішньою енергією. Розкажіть, будь ласка, про те, чи на вашу думку взагалі існує жіноча/чоловіча енергетика та як вона втілюється у житті? 

 

Влада ЛИТОВЧЕНКО, директорка Вишгородського історико-культурного заповідника:  Після знайомства з людиною завжди залишається певний слід — позитивний чи негативний, залежно від енергетики співрозмовника. Для мене визначальними є цінності, світогляд, характер і погляди, які проявляються під час комунікації. Важливу роль відіграє також емоційний стан співрозмовника, адже саме він впливає на відчуття, які формуються після спілкування. Енергетика людини — це потік, що визначається її емоційним і психологічним станом, цінностями та поглядами, які можуть або збігатися, або не збігатися з нашими. Спілкування стає своєрідним індикатором: після розмови із "твоєю людиною" ти відчуваєш натхнення, ніби виростають крила. Саме така взаємодія здатна стати джерелом відповідей на запитання, які тебе хвилювали. Однак, якщо співрозмовник є закритим, неготовим до діалогу, не приймає твоїх ідей чи не вміє слухати, це може викликати відчуття відсторонення. Така взаємодія, особливо за тривалого контакту, здатна негативно позначитися на подальшій комунікації.

 

 

 

Ю.М.: Звернемося до емоційних станів. В життя кожного українця, війна внесла свої корективи. Скажіть, будь ласка, як володарка титулів незрівнянності та неймовірної жіночності, як вам вдається підтримувати свій ментальний баланс внутрішньої гармонії?

 

В.Л.:  Передусім, я намагаюся реалістично оцінювати ситуацію. У мене немає ілюзій, але я також не впадаю у відчай, адже світ і наше сприйняття реальності формуються у наших думках. Це складний і драматичний процес, бо кожного хвилює наше майбутнє — майбутнє наших дітей, нашої державності.  Водночас, зважаючи на умови, в яких перебувають наші Захисники й Захисниці та всі, хто сприяє наближенню перемоги України, я вважаю, що ми в тилу маємо значно комфортніші умови. Із поваги до них ми повинні триматися. Наш психологічний стан значною мірою залежить від нас самих: ми здатні формувати свою реальність і настрій. Я намагаюся наповнювати себе ідеєю, що наше культурне відродження вже на горизонті. Це мотивує мене працювати результативно та виконувати свою культурологічну місію. У своїй роботі я прагну надихати інших, уникаючи паніки й негативу. Наприклад, Вишгородський історико-культурний заповідник, який я очолюю, у листопаді 2022 року зазнав значних руйнувань: пошкоджено адміністративний корпус, і співробітники дивом залишилися живими. Це могло б стати величезною трагедією, адже у приміщенні перебували люди, а також зберігалися важливі фонди, архіви, пам’ятки та експозиції. Цей досвід ще більше зміцнив мою віру в те, що треба цінувати сьогоднішній день і бути вдячними за можливість жити та творити. Я роблю все можливе, щоб зберігати цю можливість і надалі, працюючи на благо нашої культури та майбутнього.

 

Ю.М.:  З яким настроєм ви збиралися на презентацію монографії для наших студентів та чи здійснилися очікування? 

 

В.Л.: Я завжди люблю зустрічатися зі студентською аудиторією, бо це надихає. Сьогодні я мала нагоду разом із Валентиною Дем’ян презентувати студентству монографію «Нематеріальна культурна спадщина як найважливіший інструмент розвитку української нації», видану наприкінці 2023 року, в рамках державної програми Міністерства культури та стратегічних комунікацій.  Монографія відображає один з аспектів культурної дипломатії, її нематеріальної складової для розвитку громад та ідентифікації нації. Дуже рада зустрічі зі студентами Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Розумію, що тема нематеріальної культурної спадщини має бути ширше донесена до студентства. Оскільки нематеріальна культура – не лише звичаї, традиції, мова, вірування, національна кухня та традиційні ігри, медицина, а й міждисциплінарний фактор, який охоплює міжнародні відносини та політику, антропологію, культурологію, етнологію, соціологію, комунікації, архівознавство, археологію, екологію, культурну економіку.  

 

 

 

Ю.М.:  Так, дійсно, буває нелегко одразу війти у дискурс, але з провідними фахівцями це дається легше сприймати. Студентство часто стикається із вибором, ба більше все людське життя - це вибір. Абітурієнти теж намагаються опановувати свою емоційність та обрати найбільш відповідну для них сферу діяльності. Іноді доводиться пожертвувати одним за ради іншого. З вашого життєпису неозброєним оком можна прослідкувати прагнення до реалізації у музичній сфері, оскільки ви навчались у Київському державному вищому музичному училищі імені Глієра, а потім навчались в Одеській національній музичній академії імені А.В. Нежданової.  Скажіть, чому не продовжили музичну кар'єру? 

 

 В.Л.: Так, спершу  моя діяльність розпочалася саме у музичній діяльності, бо я  з трьох років займалася фортепіано. Але не все залежить від вибору людини чи батьків, навіть, таланту. Також впливають міжцивілізаційні зміни  на долю людини. Я потрапила в час Перебудови, під час вибору професії. Хоча, я вже працювала  вчителькою музики в Києві у школі № 253. Згодом, напрям моєї діяльності змінився на світ краси і моди, в який я повністю занурилась. Внутрішня потреба до саморозвитку вивела мене на інший шлях – продовження навчання та здобуття нової освіти. В цей період я закінчила Дипломатичну академію при Міністерстві закордонних справ, а також аспірантуру. Отримала науковий ступінь  кандидата історичних наук, бо успішно захистила дисертаційне дослідження «Роль ЮНЕСКО в охороні та збереженні культурної спадщини в Україні».  Тому я сфокусувалася на темі освіти, науки та культури у своїй діяльності. Врешті, така ініціатива вивела  мене на шлях, яким я наразі крокую – тема матеріальної та нематеріальної спадщиною України. Я активно це вивчаю та прагну поширювати українську тематику на міжнародному рівні. Це дає змогу показати  світові нашу  державу з її багатовіковими, культурними, соціальними, історичними здобутками. 

 

Ю.М.: Які актуальні виклики у соціокультурному житті українців постали перед українцями сьогодні?

 

В.Л.: Вважаю нам не вистачає більш активного позиціювання України та її культурної спадщини у світі. На міжнародній арені не вистачає знань про Україну та її історії,  багатий культурний, історичний, та нематеріальний спадок.

 

 

Ю.М.: Зважаючи на те, що ваша діяльність на сьогодення - це керування Вишгородського історико-культурного заповідника, то яке на вашу думку головне завдання таких установ в Україні зараз? 

 

В.Л.: Перш за все, в умовах воєнного стану -  це зберегти артефакти, фонди та спадщину у всіх її проявах.  Але, в першу чергу,  музейні заклади - це наукові установи, які проводять дослідження в археологічному, мистецькому сегментах, згідно з тематикою своїх досліджень та регіону.

 

Ю.М.: Чому студентство має відвідувати історичні заповідники та бути залученими в культурний сегмент українського простору? 

 

В.Л.: Не зважаючи на ризик обстрілів та логістичних труднощів, вважаю, що студентські часи -  це той вік, в якому ти можеш здобути найбільше знань, аби бути культурно- та соціальнорозвиненою особистістю. Такий розвиток дасть змогу надалі презентувати себе та свою культуру у світі. Це шлях ідей, креативності, тому цей шлях варто обирати. Важливо вивчати мови, бо скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина. Це допоможе бути ефективним фахівцем на своєму місці.

 

 

Ю.М.: Ви успішна жінка, що не зупиняється на досягнутому, бо розвивали себе на телебаченні у ролі телеведучої, потім був моделінг, згодом – навчання у Дипломатичній академії, благодійництво, керування історико-культурним заповідником. Скажіть чи ви зустрічались зі стереотипами, коли змінювали сферу діяльності? 

 

В.Л.: Коли приходиш з інших сфер, часто стикаєшся із викликами, бо наукове середовище не завжди схвально сприймає новачків. Це було, дійсно, травматично психологічно. Як жінка, я відчувала пресинг, але цей досвід дав мені зрозуміти як не втратити себе, свого професійного орієнтира та продовжувати рухатись далі. Тому я акцентую свою увагу на важливості робити вибір сфери діяльності виважено та розширювати рамки пізнання, тяжіти до самоосвіти. 

 

Ю.М.: Яке Ваше покликання? 

 

В.Л.: Моє основне покликання – мотивувати та надихати оточуючих. Переводити із негативу в позитив, допомагати молоді бути впевненим у своєму новаторстві, шляхом адаптивності та самовдосконаленням. Формувати унікальність особистості самодисципліну, навчання, бажання освоїти нове. Вірити та працювати!

 

Ю.М.: Погоджусь, що самоцінність – це, дійсно, важливо. Пропоную бліцасоціації.

В.Л.: Давайте спробуймо 

Ю.М.: Кар’єра

В.Л.: Успішна

Ю.М.: Краса

В.Л.: Неземна

Ю.М.: Культура

В.Л.: Шокуюча

Ю.М.: Фортепіано

В.Л.:Мелодійне

Ю.М.: Сім’я

В.Л.: Міцна

Ю.М.: Український державний університет імені Михайла Драгоманова

В.Л.: Суперпрофі

 

Ю.М.: Дуже дякую Вам за таке вичерпне інтерв’ю. Сподіваюсь на подальшу взаємодію зі студентством! 

В.Л.: Мені теж було дуже приємно познайомитись, дякую. 

 

Інтерв’юерка – Юліана МАТВІЮК

 

 

Навчально-науковий інститут філософії та освітньої політики висловлює вдячність

керівниці відділу міжнародної співпраці університету Аллі Германівні Гуменюк

за організацію заходу

 

 

🌐  Сайт для абітурієнтів

 

Більше про події нашого інституту у соцмережах

📘  Facebook  📸  Instagram 🎥  YouTube